«Кому воно потрібно», «нехай бігають на стадіоні або за містом», «краще б чимось корисним зайнялися», «від цього лише клопоти» — така риторика панує серед полтавців під час проведення у місті щорічного напівмарафону.

Цьогоріч напівмарафон відбудеться 6 вересня. У першу неділю вересня частину центральних вулиць, по яким проходить біговий маршрут, перекривають для транспорту, що спричиняє обурення далеких від спорту містян. Та статистика полтавського напівмарафону каже сама за себе: кількість учасників щороку зростає, отже забіг стає популярнішим. Розбираємося чому напівмарафон потрібен Полтаві і яку користь він приносить місту.

У США популяризація бігу — одна з національних програм. У середньому американці витрачали 3 млрд доларів на рік на лікування серцево-судинних захворювань. Аби запобігати хворобам, держава виділила 1,5 млн доларів на пропаганду здорового способу життя. Ключовим елементом у ній був біг. Ідея проста: профілактика хвороби дешевша за лікування наслідків. Завдяки національній програмі до бігової культури залучили мільйони американців.

Для України, й Полтави зокрема, американські показники масовості заняття бігом є лише орієнтиром. Однак біг стає дедалі популярнішим. «Лакмусовим папірцем» у цьому є напівмарафони, які проводять в багатьох містах країни. Участь у них беруть як професійні спортсмени, так і аматори. До забігів долучається молодь, люди похилого віку, діти. Також з’являються бігові клуби, до яких приєднується все більше людей.

Напівмарафон — демонстрація того, що бігом займатися цікаво й корисно. Чому необхідно проводити забіг на вулицях міста? Бо на легкоатлетичні змагання ходить, як правило, мало глядачів. Своєю чергою, популяризація бігу на стадіонах має такий самий вплив, що й пропаганда здорового способу життя лише у лікарнях. Масовий забіг вулицями привертає увагу жителів і змушує задумуватися про заняття бігом. Збільшення кількості бігунів це підтверджує.

За кордоном марафони й напівмарафони — важлива подія для міста. До неї заздалегідь готуються учасники, організатори та муніципальна влада. Через масовість цей захід перетворюється на справжнє свято спорту. Жителі знають про забіг і підлаштовують свої плани. Містяни, які не біжать, долучаються до свята, підтримують бігунів, відпочивають з друзями чи родиною та отримують заряд позитивної енергії.

Такі забіги, як правило, влаштовують у вихідний день, щоб мінімізувати незручності для жителів міста. Одночасно для закладів харчування, розважальних центрів збільшення відпочивальників обіцяє значні прибутки.

Проблема ставленні до напівмарафону в українців — у сприйнятті. Якщо ставитися до нього як до проблеми, він й буде здаватися такою. Подібна логіка веде до того, що будь-які масові заходи, що відбуваються у місті заважають, а тому непотрібні.

Зовсім інший підхід — сприймати напівмарафон як чергове загальноміське свято. Захід пропагує корисний вид дозвілля, а  атмосфера заходу заряджає позитивом. Зрештою, коли ще можна пройтися центром міста, який звільнили від  машин та постійного шуму, як не під час напівмарафону.

Щодо перекриття вулиць — це не примхи організаторів, які нібито мріють ускладнити життя містян. Це світова практика. Ба більше, ще донедавна у нас практикували перекриття вулиць під час урочистого покладання квітів на 9 травня чи на День міста. А ще раніше влаштовували першотравневі демонстрації. Далеко не всі сприймали ці заходи позитивно саме через їх примусовість.

Напівмарафон — справа добровільна, але треба визнати, що щороку він збирає все більше учасників. Святковий настрій, що панує під час забігу демонструє необхідність і важливість цього заходу для учасників та вболівальників.

У тому, що маршрут напівмарафону прокладають вулицями історичного центру, є логіка. Можна було б організувати забіг десь на околиці міста, в одному зі спальних районів. Але філософія масових стартів на меті має інше.

Значна кількість учасників забігу приїжджає з інших міст чи країн. Як правило, учасники їдуть на змагання з рідними та друзями. Фактично, люди їдуть відпочивати у інше місто. Постає риторичне питання: що для них краще? Спостерігати за забігом у центрі міста, де зосередженні найцікавіші пам’ятки та цікаві об’єкти, чи у спальному районі, який принципово нічим не відрізняється від інших спальних районів?

Від організації таких заходів залежить репутація міста, його туристична привабливість. Учасник забігу та його група підтримки знайомляться з містом, складають про нього враження. Щонайяскравіше враження, то більша ймовірність того, що вони сюди повернуться. І не обов’язково на черговий забіг.

Кілька років тому полтавську владу проведення напівмарафону зовсім не цікавило. Однак ситуація змінилася. Нинішнє керівництво не заважає, а навіть сприяє організації заходу. Бо напівмарафон — це кошти, які заходять у місто.

Арифметика проста. Бігуни з інших міст і країн беруть з собою групу підтримки. І навіть якщо вони не збираються залишатися на ніч, вони купуватимуть напої та їжу, залишаючи гроші у закладах міста. Якщо учасник з друзями, або родиною приїжджають заздалегідь, чи після забігу відразу не повертається додому у місто заходить більше грошей.

Наведемо приклади того, як бігові заходи позначаються на економіці міст.

У 2018 році марафон у Чикаго (один з найвідоміших та найпрестижніших у світі) зібрав понад 45 тисяч учасників з усіх штатів США та 140 країн світу. 29% бігунів були з-за кордону, а лише 21% — місцеві жителі. У середньому кожен гість залишився у Чикаго на 4 дні. За цей час прямі надходження до економіки міста (магазини, проживання, їжа, розваги, транспортні витрати) становили 154 млн доларів.

Валенсійський марафон (вважається найпопулярнішим в Іспанії) того ж року зібрав 31 тисячу бігунів, серед яких 69% приїхали з інших регіонів Іспанії та інших країн. Їхня група підтримки нараховувала 52 тисячі людей. У середньому гості Валенсії провели у місті два дні. У підсумку туристична галузь отримала 17,8 млн євро, коли організатори витратили на підготовку марафону 4,8 млн євро.

Іншими словами, чим популярніший марафон, тим більше він збирає учасників.

У Полтаві напівмарафон вже став традиційним. У 2020 році його мали б провести вшосте, але втрутився коронавірус. Якщо перший напівмарафон зібрав кількадесят бігунів, то у вересні 2019 року бігали 1 тисяча 380 людей. З них 41% учасників з інших міст, зокрема два іноземці. У напівмарафоні «Полтавська Зима 2019» на дистанцію вийшли 954 людини, з яких 557 людей приїхали з інших міст.

Отже, минулого року до Полтави приїхали побігати 1 тисяча 128 людей. Звісно, не усі прибули з підтримкою, не усі ночували в нашому місті до, або після забігу. Але бігунів, які взяли з собою друзів або рідних та залишилися більше ніж на час напівмарафону, було немало.

Користі від проведення напівмарафону в Полтаві набагато більше, аніж незручностей. Єдиним аргументом проти напівмарафону полтавці називають перекриття вулиць. Та й він виникає через слабку інформованість населення.

Користь очевидна. Напівмарафон підживлює економіку міста, популяризує бігову культуру, сприяє розвитку туризму, створює святкову атмосферу, покращує імідж та репутацію міста. Тож краще долучатися до свята спорту, як це роблять мільйони людей по всьому світі.

Експерт аналітичного центру ЗМІСТ з розвитку спорту Андріан Литовченко